Системи вентиляції, як і системи кондиціювання, включають групи різноманітного обладнання.


Перш за все – це вентилятори, вентиляторні агрегати чи вентиляційні установки.

 За призначенням, складом і конструктивному виконанню вентиляційні установки підрозділяються на :

·        Припливні вентиляційні установки;

·        Витяжні установки;

·        Припливно-витяжні установки.

 


ПРИПЛИВНІ ВЕНТИЛЯЦІЙНІ УСТАНОВКИ

  Для подачі в приміщення свіжого повітря використовуються припливні вентиляційні установки. Припливні установки здійснюють фільтрацію свіжого повітря, за необхідності, його нагрів (в холодну пору року) і подачу в систему повітропроводів для подальшого розподілу по приміщеннях.

Типова припливна механічна вентиляційна система складається із таких компонентів (розташованих за напрямком руху повітря, від входу до виходу):


Решітка входу




Через решітку входу в систему вентиляції потрапляє овнішнє повітря. Ці решітки, як і всі інші елементи вентиляційної системи, бувають круглої чи прямокутної форми. Решітки входу не тільки виконують декоративні функції, але і захищають систему вентиляції від потрапляння всередину крапель дощу і сторонніх предметів.






Повітряний клапан


Цей клапан запобігає потраплянню в приміщення зовнішнього повітря при вимкнутій системі вентиляції. Повітряний клапан особливо необхідний зимою, оскільки без нього в приміщення буде потрапляти холодне повітря і сніг. Як правило, в припливних системах вентиляції встановлюються повітряні клапани з електроприводом, що дозволяє повністю автоматизувати управління системою: при вмиканні вентилятора (і калорифера) клапан відкривається, при вимкненні – закривається.



Фільтр


Фільтр потрібен для захисту, як самої системи вентиляції, так і вентильованих приміщень від пилу, пуху, комах. Зазвичай встановлюється один фільтр грубої  очистки, який затримує часточки розміром більше 10 мкм. Якщо до чистоти повітря пред’являються завищені вимоги, то додатково можуть бути встановлені фільтри тонкої очистки (затримують часточки до 1 мкм) і особливо тонкої  очистки (затримують часточки до 0,1 мкм).

Фільтраційним матеріалом в фільтрі грубої очистки слугує тканина із синтетичних волокон, наприклад, акрилу. Фільтр необхідно періодично очищати від бруду і пилу, зазвичай не рідше 1 разу на місяць. Для контролю забруднення фільтру можна встановити диференційний датчик тиску, який контролює різницю тиску повітря на вході і виході фільтру – при забрудненні різниця тиску збільшується.


Калорифер


Калорифер чи нагрівач повітря призначений для підігріву повітря, яке подається з вулиці в зимовий період. Калорифер може бути водяним (підключається до системи центрального опалення) або електричним. Для невеликих припливних установок вигідніше використовувати електричні калорифери, оскільки установка такої системи потребує менших витрат. Для великих приміщень (площею більше 100 кв.м.) бажано використовувати водяні нагрівачі, бо витрати на електроенергію виявляться занадто великими.

  Існує спосіб в декілька раз знизити витрати на підігрів повітря, що надходить. Для цього використовується рекуператор – пристрій, в якому холодне припливне повітря нагрівається за рахунок теплообміну з теплим повітрям, що видаляється. Повітряні потоки при цьому не змішуються.


Вентилятор


Вентилятор - основа будь-якої системи штучної вентиляції. Він підбирається з урахуванням двох основних параметрів: продуктивності, тобто кількості повітря, що прокачується, і повного тиску. За конструктивним виконанням вентилятори поділяються на осьові (приклад – побутові вентилятори «на ніжці») і радіальні чи відцентрові. Осьові вентилятори забезпечують хорошу продуктивність, але характеризуються низьким повним тиском, тобто, якщо на шляху повітряного потоку зустрічається перепона (довгий повітропровід з поворотами, решітка і т.п.), то швидкість потоку істотно зменшується. Тому в системах вентиляції з розгалуженою мережею повітропроводів використовують радіальні вентилятори, які відрізняються високим тиском створеного повітряного потоку. Іншими важливими характеристиками вентиляторів є рівень шуму і габарити.  Ці параметри більшою мірою залежать від марки обладнання.


Додаткове обладнання і аксесуари

Серед додаткового обладнання – шумоглушники, повітропроводи, повітророзподільні пристрої, системи регулювання і автоматики.


Шумоглушники


Оскільки вентилятор є джерелом шуму, після нього обов’язково встановлюють шумоглушник, щоб запобігти розповсюдженню шуму по повітропроводах. Основним джерелом шуму при роботі вентилятора є турбулентні завихрення повітря в його лопатях, тобто аеродинамічні шуми. Для зниження цих шумів використовується звукопоглинаючий матеріал певної товщини, яким облицьовуються одна чи кілька стінок шумоглушника. В якості звукопоглинаючого матеріалу зазвичай використовують мінеральну вату, скловолокно та ін.


Повітропроводи


Після виходу із шумоглушника оброблений повітряний потік готовий для розподілення по приміщеннях. Для цих цілей використовується мережа повітропроводів, яка складається із повітропроводів і фасонних виробів (трійників, відведень, переходів). Основними характеристиками повітропроводів є площа перерізу, форма (кругла чи прямокутна) і жорсткість (бувають жорсткі, напівгнучкі і гнучкі повітропроводи). Швидкість потоку в повітропроводі не повинна перевищувати певного значення, бо повітропровід стане джерелом шуму. Тому площею перерізу повітропроводу визначається об’єм повітря, що прокачується, тобто розмір повітропроводів підбирається із розрахункового значення повітрообміну і максимально допустимої швидкості повітря.

Жорсткі повітропроводи виготовляються з оцинкованої сталі і можуть бути круглої чи прямокутної форми.

Напівгнучкі і гнучкі повітропроводи мають круглу форму і виготовляються з багатошарової алюмінієвої фольги. Круглу форму таким повітропроводам надає каркас із звитого в спіраль стального дроту. Така конструкція зручна тим, що повітропроводи при транспортуванні і монтажі можна складати «гармошкою». Недоліком гнучких повітропроводів є високий аеродинамічний спротив, викликаний нерівною внутрішньою поверхнею, тому їх використовують тільки на ділянках невеликої довжини.


Повітророзподільні пристрої


Через повітророзподільні пристрої повітря із повітропроводу потрапляє в приміщення. Як правило, в якості повітророзподільників використовують решітки (круглі чи прямокутні, настінні чи стельові) чи дифузори (плафони). Крім декоративних функцій , повітророзподільні пристрої служать для рівномірного розсіювання повітряного потоку по приміщенню, а також для індивідуального регулювання повітряного потоку, який направляється з повітророзподільної мережі в кожне приміщення.




Системи регулювання і автоматики



Останнім елементом вентиляційної системи є електричний щит, в якому зазвичай монтують систему управління вентиляцією. В найпростішому випадку система управління складається тільки з вимикача з індикатором,  який дозволяє вмикати і вимикати вентилятор. Але частіше використовують систему управління з елементами автоматики, яка вмикає калорифер при зниженні температури припливного повітря, слідкує за чистотою фільтра, керує повітряним клапаном і т.д. В якості датчиків для системи управління використовують термостати, гігростати, датчики тиску і т.п.






ВИТЯЖНІ УСТАНОВКИ


Для створення балансу витрат повітря , що надходить і видаляється із приміщення, використовується витяжна вентиляція.

ПРИПЛИВНО-ВИТЯЖНІ УСТАНОВКИ

Системи припливно-витяжної вентиляції ефективні не тільки з санітарно-гігієнічної, але і з економічної точки зору, оскільки дозволяють істотно знизити витрати на опалення, використовуючи утилізацію тепла. Тепло, яке видаляється з приміщення, може бути використане для підігріву припливного повітря в спеціальних теплообмінниках, які називаються рекуператорами. Система, яка використовує перехресно-точний рекуператор і виконана у вигляді моноблоку, характеризується високою ефективністю тепло утилізації, яка досягає 70%, і забезпечує не менше як дворазове зниження експлуатаційних витрат на нагрівання повітря за рахунок тепло утилізації.


ПОВІТРЯНІ ТЕПЛОВІ ЗАВІСИ


Повітряні теплові завіси призначені для розділення зон з різною температурою по різні боки відкритих отворів робочих вікон, вхідних дверей і воріт. За рахунок подачі високошвидкісного повітряного потоку утворюється «невидима завіса», яка не дозволяє теплому повітрю виходити назовні і не впускає холодне повітря в приміщення. Таким чином поліпшується внутрішній температурний комфорт, зникають протяги, значно знижуються тепловтрати, а отже, і витрати на обігрівання.

  Серед основних параметрів, які характеризують конкретні моделі теплових завіс:

·        Потужність обігріву (від одиниць до десятків кВт).

·        Продуктивність по повітрю.

·        Довжина завіси.

·        Тип підігрівача (з електрокалорифером чи водяним калорифером).